search icoico arrow

США для студентов: Емоційність: звичаї, святкування, спілкування

США для студентов: Емоційність: звичаї, святкування, спілкування

На відміну від поліетнічного і космополітичного Нью-Йорка чи подібних до нього велетнів або значно меншого за розмірами, але офіційно елегантного столичного Вашингтону, неосяжна провінційна Америка живе переважно інтересами власного містечка, округу, графства, штату і не занадто переймається напівабстрактними, на її погляд, подіями потойбіч океану, певна річ, якщо це не загрожує власним інтересам. Неминуча асиміляція крок За кроком поглинає розпорошені етнічні анклави, і наступне покоління поступово втрачає мову батьків, бо ніде не потребує її до повсякденного спілкування. Дещо довше зберігається етнічна ментальність, самосвідомість і, зокрема, конфесійна приналежність до певної Церкви батьківського віросповідання, що відіграє роль не лише для релігії, але й завдяки відчуття, що окрема людина чи родина не полишена напризволяще, а потрібна певній спільноті, яка не байдужа до її долі. Це тим важливіше і легше, що величезна різноманітність конфесій надає змогу кожній людині обрати для спасіння своєї душі той притулок, що їй найбільш імпонує (зокрема, українці мають в Америці греко-католицькі, баптистські, автокефальні православні та багато інших церковних громад). Після щотижневої чи урочистої відправи в храмі парафіяни мають змогу поспілкуватися між собою, дітлахи з недільної школи бавляться з друзями-ровесниками, аматори музики й театру мають вдячну і затишну аудиторію, разом відзначаються свята, заохочується харитативність: піклування про незаможних і немічних громадян (одяг, безкоштовне харчування, ночівля), бо в будь-якій країні знаходяться люди, які просто не витримали темпу і тиску щоденної гонитви за щастям і психічно зламалися, збайдужіли до життя і потребують уваги до себе.

Проте переважна більшість американців не ремствує, а шукає і знаходить смак життя. Перша-ліпша нагода використовується з рекламними і розважальними цілями для влаштування навіть в маленькому місті веселого ярмарку-продажу ремісничих і мистецьких виробів, а також відомих цілому світові американських гучних парадів з їх неодмінними духовими оркестрами, галасливо строкатими джаз-бандами, голоногими дівчатками і декольтованими королевами краси в блискотливих діадемах, студентами і школярами в яскравих уніформах навчальних закладів, спортсменами-чемпіонами і болільниками улюблених команд, прибулими задля такої нагоди краянами-сенаторами і конгресменами, мерами і губернаторами, фольклорними сценами на рясно декорованих автомобільних платформах, кавалькадою вершників у костюмах минулих сторіч або караваном елегантних старовинних візків. Маскаради і карнавали, концерти і вистави дорослих або дитячих гуртів, ярмарки з продажем щойно зроблених ремісничих або кулінарних і кондитерських виробів доповнюють атмосферу радісної святковості. Змагальність є неодмінною рисою таких заходів: оголошуються імена гордих за себе (а ще більше за своїх дітей чи онуків) учасників, визначаються призові місця і щедро розподіляються почесні нагороди, призи і грамоти, що потім прикрашатимуть вітальні багатьох будинків у місті, втішаючи господарів і нагадуючи про гарні враження.

Американці люблять свята і вміють вигадливо їх відзначати. Чи не важливішим від Нового року виглядає його переддень 31 грудня, коли вдома дзеленчать маленькі дзвіночки, відбиваючи традицію вітати прихід нового року калатанням церковних дзвонів. З-поміж суто американських роковин щотретій понеділок січня відзначається день Мартина Лютера Кінга, провідника загальнонаціонального руху за громадянські права, який 1963 року, під час маршу на Вашингтон, виголосив перед монументом Лінкольна славнозвісну промову подолання расизму, а невдовзі став жертвою терористичного замаху і залишився для вдячних співвітчизників непохитним символом справедливості. Офіційні дати чергуються з народними звичаями, і люди 2 лютого стежать, чи не визирнула з нірки земляна свинка, (якщо та злякається власної тіні сонячного дня і сховається назад, це, за повірою, протягне зиму на шість тижнів, а коли залишиться на поверхні, весна незабаром розквітне). Валентинів День 24 лютого є святом закоханих: з вітальними листівками, ніжними побажаннями і пуделками ласощів у формі серця. Натомість суто офіційним є День Президента, що третього понеділка в лютому нагадує патріотам життєпис засновника держави Джорджа Вашингтона і визволителя від ганебної системи рабства Авраама Лінкольна.

Навесні 17 березня День Св. Патрика, патрона-хрестителя Ірландії. З історичних причин (британські репресії, етнорелігійна дискримінація, неврожаї) зараз у Сполучених Штатах майже вдесятеро більше громадян ірландського походження та їх нащадків, аніж численність населення Зеленого острова, себто Ірландії. Товариська вдача кельтів робить день радісним для всіх їх друзів, вулицями простують рудобороді музики в картатих спідничках-кільтах у традиційних барвах їх стародавніх кланів з волинками-дудами, оточені галасливими натовпами захоплених слухачів. Та не менш урочисто виглядають біло-блакитні процесії греків 21 березня в їх День Незалежності або кольори інших етнічних спільнот у роковини національних свят відповідних країн. Фольклор знаходить схвальний відгук доброзичливої аудиторії. Різноманітних жартів, вигадливих розіграшів і дотепів не бракує 1 квітня, в популярний День дурнів. Вісім днів, звичайно в квітні, триває в євреїв Пасха на згадку про вихід богообраного народу з єгипетського полону в дванадцятому сторіччі до нашої ери. Єврейські родини мають вечерю з молитвами, співами і споживанням ритуальних страв. Урочисто відбувають церковні свята католики і православні, лютерани і кальвіністи, протестанти з різних течій, а також мусульмани і визнавці політеїстичних релігій (індуїсти, буддисти тощо). Добре було б відвідати, а ще краще самим взяти активну участь у влаштовуваних польською, мексиканською чи іншою громадою вашого міста фестивалях з дегустацією страв народної кухні, концертами та всілякими розвагами, часто-густо поруч з храмом і безпосередньо після меси. Клір і паства не цураються чужинців, а навпаки, охоче і радо залучають випадкових гостей до загальних веселощів і дбають, аби тим сподобалося. Що більш уніфікованою робиться повсякденна праця, то різнобарвніше і яскравіше виглядають свята, від столиці й головних мегаполісів аж до крихітних містечок. (До речі, села у Сполучених Штатах ніколи не було, бо вони розпочинались одразу з ферм і плантацій, а коли останні зникли, єдиною формою господарювання в аграрній сфері залишилося фермерство, хоча поступово воно скорочується кількісно, проте зростає за продуктивністю праці та обсягами виробництва.)

Звичайно, не можна осягнути етнічної і конфесійної строкатості цієї країни. Церкви за океаном видозмінилися, наприклад, на відміну від англіканців, на чолі спільноти звичайно не королева, а колегія єпископів. Конгрегаціоналісти пишаються традицією першопоселенців, квакери піклуванням про тубільців. Парафії відзначають національні свята: католики-поляки, італійці, мексиканці одержують привітання від сусідів, запрошують і частують їх. Відправи влаштовуються різними мовами, в тому числі говірками місцевих народів, з елементами пантоміми, аби було всім присутнім зрозуміло, про що саме йдеться. Деякі угруповання (наприклад, таємничі вільні мулярі, масони) зберігають досить закритий характер, інші (мормони) енергійно розгортають прозелітизм, шукають неофітів, та ця течія є дуже вже незвичною для християн, і досі ще подейкують щодо деяких їх екзотичних звичаїв на зразок полігамії (хоча насправді лише недовго мормони припускали одруження чоловіка з кількома жінками). Цікаве враження справляє подвійна віра тубільців після навернення до християнства, які все ще вшановують водночас магічними обрядами духів або племінні тотеми. (Врешті подібні пережитки є по забутих світовим прогресом сільських місцевостях у Литві, в Україні, інших країнах Європи.) Набули поширення в Америці різноманітні еклектичні секти і культи з індіанськими та африканськими нашаруваннями (особливо запозиченими з Карибського басейну), а церковні відправи можуть супроводжуватися тубільними танцями. З вузько канонічної точки зору ортодокси це засудять, але врешті кожен собі знаходить віру за своїм уподобанням.

Чимало свят виникли під час і після колонізації, вже в Америці або набули там своєрідного осмислення і забарвлення. Нині християни, юдеї, люди інших сповідань разом святкують дні, що колись мали значення лише для церкви. Це насамперед Великдень, недільне свято Воскресіння Христового навесні, коли в храмах відбуваються пасхальні відправи, в українських та інших (і не лише слов'янських) родинах, по всіх домівках обабіч океану, де зберігається жива традиція, малюються писанки, робляться крашанки, ласунчики частуються печивом та іншими смаколиками. Звичайно двотижнева різниця між церковними святами за юліанським (старий стиль) і григоріанським календарем не заважає відзначати їх вірним різних конфесій разом або нарізно. На Заході зовсім не помічають колись поширених у комуністичному таборі офіційних свят Міжнародного жіночого дня і Першотравня, хоча походження цих дат пов'язано з подіями, що мали місце колись в Америці. Натомість другої неділі в травні повсюди у Сполучених Штатах святкується День Матері, й люди несуть своїм ненькам квіти і дарунки, а вже потім, третьої неділі в червні, надходить у свою чергу День Батька, і тепер уже татусі одержують подарунки і вітальні листівки від своїх дітей.

Останній понеділок у травні має назву День Пам'яті, коли американці згадують полеглих за батьківщину. Родини з цієї нагоди в повному складі відвідують місцеві цвинтарі, оздоблюють прапорцями і заквітчують місця поховань своїх родичів-вояків, а осередки Американського Легіону та інші патріотичні спілки сивочолих ветеранів і комбатантів в уніформах з медалями та іншими відзнаками влаштовують паради з рушничними салютами на честь загиблих героїв. Найбільшим загальнонаціональним державним святом в Америці є День Незалежності, роковини підписання Декларації Незалежності Сполучених Штатів 4 липня 1776 року делегатами Континентального конгресу у Філадельфії. Тематичні програми по радіо і на телебаченні, різні професійні театральні вистави і велелюдні аматорські видовища на місці подій позаминулого сторіччя, політичні промови вищих урядовців, парафіяльні та родинні пікніки з рясним частуванням увінчуються ввечері святковими концертами (головний відбувається перед будинком Конгресу у Вашингтоні) і привселюдними або приватними феєрверками з мерехтливими ракетами і тріскотливими петардами на радість дітлахів і дорослих, що особливо гарно виглядає на березі річок, озер, інших водоймищ, віддзеркалюючись у воді й створюючи атмосферу казкової феєрії.

Виїздити на природу американці взагалі дуже люблять при першій-ліпшій нагоді, наприклад, першого вересневого понеділка, в День Праці, що було засновано на відзнаку великих заслуг робітничого руху в розбудові виробництва і продуктивності праці. Цікаво чергуються між собою світські та релігійні свята. Десять днів у вересні й жовтні відокремлюють сакральним інтервалом єврейського календаря Рош Гашанах (Новий рік) та Йом Кіпур (День Спокути), аби постом і молитвою підбити підсумки своїх вчинків і здобутків, зважити життя за попередній рік. У багатьох штатах, особливо люди італійського походження, вшановують фестивалями День Колумба, другий понеділок жовтня, на згадку про відкриття Америки цим великим генуезцем 12 жовтня 1492 року для європейців (хоч як уже зазначалося, на той час континент був заселений тубільними народами і відвідувався мореплавцями, починаючи від вікінгів). Цей день на Північному Сході країни ніби кульмінує кінцем тижня добу, коли можна милуватися барвистим падолистом. Восени вибухає химерними масками дітлахів з гасанням вулицями і обдаруванням малечі солодощами відьомський Галовін 31 жовтня, де химерне сплелись християнські та поганські звичаї з блиманням свічок з-поза вікон і мало не на кожному ґанку в очах порожніх гарбузів, кумедно вирізьблених родичами і гостями на спільних вечірніх вечорницях, де кожен прагне перевершити решту вигадливістю в змаганнях на кращу маску.

Натомість інакше виглядає День Ветеранів 11 листопада, річниця укладання перемир'я під час Першої Світової війни, що й досі дотримується в деяких регіонах для вшанування героїв всіх війн парадами, промовами і покладанням вінків. А в четвертий четвер листопада надходить День Подяки, що його вперше відзначили 1621 року пілігрими з корабля Травнева квітка, які заснували колонію Плімут у Массачусетсі та склали молитву за рясний врожай і змогу вижити між диких нетрів і хащ. Відтоді родини збираються цього дня разом подякувати Богові та скуштувати таких традиційно американських страв, як індик під журавлиним соусом, з бататами (солодкою картоплею), а потім яблучним пирогом. Звичайно в грудні, Ханука нагадує єврейській спільноті повстання звитяжної жменьки макавеїв проти поневолювачів у Сирійському царстві в другому сторіччі до нашої ери. На знак переосвячення храму в Єрусалимі запалений переможцями свічник зі священною олією дивом горів впродовж восьми днів, і відтоді цей фестиваль вогнів святкується в колі родичів і друзів. Нарешті швидко наближається найрадісніше свято християнства, а в наші часи й переважної більшості людства, - Різдво, що його переддень не має рівних за часом в пошуках подарунків для родичів і суми грошей, витрачених на це. Бучне відзначення розпочинається перед 25 грудня і триває принаймні до Нового року, гуртуючи людей різних віросповідань навколо ялинок і співанок. Різдвяну вечерю члени родини прагнуть зустріти разом, долають для цього величезні відстані. Санта Клаус подбає, аби кожен знайшов під ялинкою подарунок, улюбленою дзвінковою колядкою американців з дитинства є Щедрик М.Леонтовича (хоча вони не пам'ятають імені композитора українця).

Последние комментарии

    Комментариев не найдено, вы можете оставить первый комментарий!

Оставить комментарий

Ваше имя:

Почта:

Комментарий:

© 2000-2013 Academy.kiev.ua. Все права на любые материалы, опубликованные на сайте, защищены в соответствии с украинским и международным законодательством об авторском праве и смежных правах.